ПЕРЕЛЯКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Відчути страх, боязнь; дуже стривожитися, злякатися. Я аж засміявся. Він [цар] і почув, та як зикне, — Я перелякався, Та й прокинувсь… (Шевч., І, 1963, 251); Всі, видко було, дуже перелякалися і, боязко озириючися, задкували до ближчих кущів (Смолич, І, 1958, 53); * У порівн. Чайченко став коло Катрі і взяв її у танець. Вона, ота смілива, меткая Катря, немов перелякалася чого, збіліла… (Вовчок, І, 1955, 190).

Переляка́тися на смерть (до сме́рті) — відчути надзвичайно сильний страх, дуже злякатися. Зайці перелякались на смерть, а стара зайчиха аж зомліла з переляку (Н.-Лев., III, 1956, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 221.