ПЕРЕЛЮ́БНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до перелю́бник. [Xуса:] Я тобі скажу, чого ти заробила! от чого: прилюдно буть побитою камінням! Ти перелюбниця! (Л. Укр., III, 1952, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 220.