ПЕРЕЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., розм. Звучати, лунати переривчасто, як відгук, відгомін чого-небудь. Пролунав постріл.. Покотився далеко над полями, перелунюючись в берегах, у лісах та яругах (Гончар, III, 1959, 421); // Лунаючи, передаватися від кого-, чого-небудь до когось, чогось іншого (про звуки). І пішло перелунюватись від підводи до підводи: — Привал! (Збан., Доля, 1961, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 220.