ПЕРЕЛЕ́СНИК, а, ч.

1. Казкова істота чоловічої статі, яка, літаючи до жінок у вигляді вогненного змія, спокушає їх. Їй здалось, що до Нимидори вже літав перелесник (Н.-Лев., II, 1956, 198); Навіть удень буває тут сумно й темно, а ночами, коли йняти віри людям, там шугають бур’янами золоті коні, котяться клубки, літають огневі змії-перелесники (Вас., І, 1959, 270); * У порівн. Вітер, немов перелесник грайливий, Коси твої цілував жартівливо (Забашта, Вибр., 1958, 59).

2. перен. Те саме, що споку́сник. Одного зацькує [вельможний пан] хортами або ведмедя випустить на нього.. А іншому підсуне досвідченого перелесника відбити дружину чи то наречену (Тулуб, Людолови, І, 1957, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 212.