ПЕРЕКІ́Т, ко́ту, ч. Те саме, що перека́т 1, 2. Десь далеко-далеко вчувалися перекоти першого весняного грому… (М. Ол., Леся, 1960, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 196.