ПЕРЕКІ́С¹, ко́су, ч. Стан за знач. перекоси́тися. Старий тесляр то наближається, то відступає,.. споглядає арку, чи нема часом перекосу (Горд., II, 1959, 272); Вантаж у кузові треба розміщати так, щоб навантаження на колеса було однаковим і не було перекосу кузова (Автомоб., 1957, 290).

ПЕРЕКІ́С², ко́су, ч., діал. Покіс. Усміхається пречисте небо, Все повітря пахощами дише З полонин від свіжих перекосів (Фр., XIII, 1954, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 196.