ПЕРЕКРУ́ЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. перекрути́ти, перекру́чувати і перекрути́тися, перекру́чуватися. — За перекручення мого наказу, за порушення закону ви підете на десять діб під арешт! (Кол., Терен.., 1959, 378); Володимир Ілліч Ленін завжди застерігав партію від можливості великодержавного, націоналістичного перекручення ідеї утворення СРСР (Цюпа, Україна.., 1960, 56).

2. Неправильний погляд на що-небудь, який виник внаслідок помилкового, неправильного сприйняття, пояснення чогось. Гостро виступав Іван Франко у всіх випадках, коли він бачив неправду, фальш і націоналістичні перекручення (Тич., III, 1957, 513); Франківці, заньківчани та інші кращі театральні колективи чимало зробили для ліквідації перекручень, що залишились у спадщину з дожовтневого періоду (Літ. Укр., 25.III 1966, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 208.