ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєтся, недок., ПЕРЕКРИВИ́ТИСЯ, ивлю́ся, и́вишся; мн. перекри́вляться; док.

1. Ставати кривим, триматися криво; викривлятися. Лице йому посиніло, очі наверх вилізають, голова аж убік перекривилася (Март., Тв., 1954, 38).

2. Ставати викривленим, перекошеним, набирати неприродного виразу, перев. під впливом сильного почуття, болю і т. ін. (про обличчя, риси обличчя). Сміяться з примусом, так що й рот перекривиться, кутні зуби видно (Номис, 1864, № 12652); Лице вмираючого перекривилося… (Хотк., II, 1966, 290); — Ви!.. Замовчіть! — не витримав Дмитрій, змахнувши нагаєм. Його обличчя перекривилося від злості (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 273); // Робити гримасу, часто підсміюючись над кимсь або жартуючи. — Я повезу його завтра дивитись, як будуть вішать. — Ах, ах! — налякалась Сусанна, — як можна дитину… — "Дитину, дитину"… — перекривився Карпо Петрович (Коцюб., ІІ, 1955, 372); В кімнату один за одним, присідаючи й перекривляючись, входять божевільні (Лев., Драми.., 1967, 49).

3. тільки недок. Пас. до перекривля́ти, перекри́влювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 207.