ПЕРЕКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док,, перех.

1. Краяти, різати на частини все або багато чого-небудь; перерізати. Ніж пірнув в паску. Трикоза перекраяв її пополовині й розломив (Н.-Лев., III, 1956, 206); // Перетинаючи поверхню, ділити на частини все або багато чого-небудь. — Міністри… Гей, ви, міністри! — ..тепер Хома не захоче, щоб ви знову гнули фашистську політику і загинали її на війну. Хіба дарма я всю Мадярщину до самого Дунаю своїми шанцями перекраяв? (Гончар, І, 1954, 266).

2. Краяти, різати на частини ще раз, повторно або заново, по-іншому; // Перетинаючи поверхню чого-небудь, ділити на частини ще раз, повторно або заново, по-іншому. — Ну от десяток-другий літ. Народу розплодиться… Що ж із землею тоді? Чи й ще оці скибки перекраювати? (Головко, І, 1957, 238).

3. рідко. Те саме, що перекро́ювати. * Образно. Сільські віршороби перекраяли, перешили твір на свій лад (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 205.