ПЕРЕКО́ШЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перекоси́ти1.
ПЕРЕКО́ШЕНИЙ2, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перекоси́ти2. Напіввійськова форма — чоботи, галіфе, гімнастьорка без відзнак, перетягнута навхрест ременями і перекошена важкою дерев’яною кобурою маузера, — надавала.. [йому] вигляду грізного вояки (Баш, Надія, 1960, 131); Хоч зовні павільйон здавався не показним і трохи перекошеним, та зате діти могли тут сховатися від дощу, гратися (Бойч., Молодість, 1949, 151); З перекошеними від жаху і люті обличчями тікають гітлерівці (Грим., Кавалер.., 1955, 343).
2. у знач. прикм. Косий, кривий, асиметричний. Низенький клуб і контора правління, які містилися під одним дахом, дивилися на Турбая перекошеними, підсліпуватими віконцями (Руд., Остання шабля, 1959, 168); // Скошений в одну точку (про погляд, очі). З виду він більш походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо, ніс з роздутими ніздрями задрався догори (Стор., І, 1957, 375); // Неприродно викривлений, перекривлений (про рот, обличчя і т. ін.). Зоня.. кинула Олені з злою, перекошеною усмішкою: — Чи мама бодай розуміє, що означає ця втеча? (Вільде, Сестри.., 1958, 585).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 204.