ПЕРЕКО́НЛИВИЙ, а. е.

1. Який переконує, змушує переконатися в чому-небудь. Всі притихли, слухаючи Василя, бо відчули чисту і переконливу правду в його словах (Кучер, Дорога.., 1958, 61); У кожному районі є переконливі приклади того, як в результаті.. вмілого зберігання і використання місцевих добрив рік у рік зростають урожаї (Колг. Укр., 4, 1956, 2); // Обгрунтований, достатній для переконання кого-небудь у чомусь; доказовий. Він добре розумів логіку і силу доказів прокурора, гарячково шукав відповіді, переконливої, точної (Собко, Справа.., 1959, 121); // Який свідчить про бажання переконати кого-небудь. Секретар говорив спокійно, переконливим хазяйновитим голосом, а зморшки під очима й на лобі свідчили про напружену працю мозку… (Кир., Вибр., 1960, 279); Лобода.. кинувся, простягаючи руки в переконливому жесті, якому навіть Наливайко не мав сили не повірити (Ле, Наливайко, 1957, 419).

2. Який уміє переконувати, має здібності до переконування інших. Найсильніший аргумент проти війни, найпереконливіший, найпопулярніший агітатор за мир — серце матері (Тич., III, 1957, 332); Виконавець, який грає роль за допомогою штампа, ніколи не буде переконливий, його поведінка виглядатиме штучною, глядач не повірить в щирість його переживань і почуттів (З глибин душі, 1959, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 201.