ПЕРЕКО́НАНІСТЬ, ності, ж.

1. Стан за знач. перекона́тися 1. Він говорив спокійно і впевнено. В усьому — в рухах, у тоні, в словах була ця переконаність у справедливості своїх думок (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 401); Може, й заміж не вийшла [мати] через нього, бо має вона переконаність таку, що ніхто, навіть найкращий вітчим, не замінив би синові рідного батька (Гончар, Тронка, 1963, 101).

2. Властивість за знач. переко́наний 2. Первинна партійна організація.. виховує комуністів в дусі відданості справі партії, ідейної переконаності, комуністичної моралі (Статут КПРС, 1961, 23); Своєю цілеспрямованістю, нездоланною волею, глибокою переконаністю Володимир Ілліч оволодівав розумом і серцем слухачів (Ком. Укр., 7, 1963, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 200.