ПЕРЕКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех.

1. Підковувати ще раз, повторно або заново, по-іншому. Ніхто не байдикував: одні перековували коней, лагодили вози,.. інші варили на кабицях кашу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250); — Не знаючи ваших намірів, я звелів учора перекувати групу коней (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 59).

2. Заковувати ще раз, повторно або заново, по-іншому. Перекувати в’язнів.

3. Піддавати обробці куванням ще раз, повторно або заново, по-іншому. Батько кував та перековував кожду часть по кілька разів, дбаючи не лише про форму, але особливо про те, щоб залізо було рівно та туго вироблене (Фр., IV, 1950, 191); — В кузні був, — Данько помахав, подзенькав у повітрі зв’язкою запасних підків. — Все ще куєте? — Той кує, а той перековує (Гончар, II, 1959, 40); // що у що, на що, з чого що. Куванням перетворювати у щось інше, надавати іншої форми. Серпи та коси на зброю перековували, сушили сухарі та свиней на сало різали (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 117); [Тірца:] Ти перекуй з убійчого меча робітне рало й загартуй його (Л. Укр., II, 1951, 151); * Образно. Ясного вересневого дня, одного з тих днів, коли передсвітанковий холод невидимими молотками починає перековувати листя на бронзу, Чепіга спустився на Поділ (Жур., Вечір.., 1958, 368); Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (Коцюб., II, 1955, 91); // перен. Докорінно змінювати; перевиховувати. Перековувати злочинців на корисних членів суспільства.

4. Підковувати всіх або багатьох (про коней і т. ін.).

5. Заковувати всіх або багатьох.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 199.