ПЕРЕКЛА́ДИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до перекла́дина 1. Поволі сідають [голуби] навколо хлопця на перекладинках (Донч., І, 1956, 55); * Образно. Пан опирає груди на білі, наче з кості виточені руки, на високому лобі одна над одною вибиваються кілька рівних перекладинок зморщок (Стельмах, І, 1962, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 197.