ПЕРЕКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до перекипі́ти. Не чув [поранений], як клали до рани якісь пластирі та настої на перекипілих у воді.. ганчірочках (Коз., Гарячі руки, 1960, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 195.