ПЕРЕКИ́НЕНИЙ, ПЕРЕКИ́НУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переки́нути. Скориставшись з того, що кращі частини Червоної Армії були перекинуті на Східний фронт, агентура Антанти організувала велику військову змову в Петрограді (Іст. УРСР, II, 1957, 160); От він на коні перекинутий через сідельце, і помкнув його бородатий турчин степом (Вовчок, І, 1955, 334); Вийшла на сцену [Нонна] в українському вбранні, у своїх золотистих косах, перекинутих на груди, і довірливо, широко усміхнулась до публіки (Гончар, II, 1959, 244); В наш час металеві мости перекинені через Волгу в Горькому, Саратові, Астрахані, Костромі тощо (Знання.., 6, 1966, 1); Висока башта, що стояла на широченній дузі, перекинутій з одного будинку на другий, високо здіймалась угору (Мирний, IV, 1955, 329); На транспарантах, перекинутих через вулиці, іспанською і російською мовами написані слова палкого привіту посланцям мужнього кубинського народу (Рад. Укр., 12.IX 1961, 1); Серед валу ще виразніше виступає зовсім кругла гора Ярмута, неначе велетенський казан, перекинутий догори дном (Н.-Лев., II, 1956, 396); Семен відчував, як приємно гріла його перекинута в нутро раніше склянка горілки (Сміл., Зустрічі, 1936, 35); // переки́нено, переки́нуто, безос. присудк. сл. Його було перекинуто в Тюрингські ліси для підпільної антифашистської роботи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 111); З тюремного корпусу повільно, прикриваючи рукою засліплені сонцем очі, виходить юнак. Через ліву руку перекинуто пальто (Кол., Терен.., 1959, 284); Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (Донч., IV, 1957, 39); Та чого ж в хаті такий нелад, все перекинуто, лежить жужмом? (Коцюб., І, 1955, 380).
2. у знач. прикм., розм. Відбитий у воді. — Коли ж зирну на воду, а там не стояла, а ніби плила на перекинутому небі та сама постать, як літаючий херувим (Н.-Лев., І, 1956, 179); Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі,.. що лічив у тобі зорі на перекинутому небі (Довж., Зач. Десна, 1957, 507).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 195.