ПЕРЕКАЛАТА́ТИ1, а́є, док. Перестати, закінчити калатати (про дзвін, дзвоник).
ПЕРЕКАЛАТА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., діал. Пережити; перебитися. — Ади, ось тут жиє моя тітка, ходімо до неї, будемо літом робити, а зиму якось перекалатаємо (Фр., І, 1955, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 190.