Про УКРЛІТ.ORG

переказувати

ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док., перех.

1. кому, до кого і без додатка. Передавати кому-небудь, доводити до чийого-небудь відома на словах або в листі доручення, прохання і т. ін. Довго ховалася Марта од усіх:.. додому не ходила, переказувала матері через дівчат, що пани не пускають (Григ., Вибр., 1959, 263); Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Март., Тв., 1954, 38); Як урадили, так і вчинили. Другого ж таки дня вчителеві не дали дров і сторожем переказали: — Оце щоб шанувався! (Гр., І, 1963, 325); — Значить, так, чоловіче добрий, — сказав [Цигуля] до піщанського,Вітрова Балка теж буде одбиватися. Отак і перекажи (Головко, II, 1957, 313); // Доводити що-небудь до відома однієї або кількох, багатьох осіб, користуючись засобами технічного зв’язку. — Це, бачите, невеличкий.. радіотелеграф. Сидячи тут, я переказую свої розпорядження в різні кінці мого маєтку (Смолич, І, 1958, 64); Тихо, майже пошепки, переказував Марко телефоном на шхуну звістки (Трубл., Шхуна.., 1940, 321).

Перека́зувати (переказа́ти) віта́ння (приві́т, поклі́н і т. ін.) кому — те саме, що Передава́ти (переда́ти) віта́ння (приві́т, поклі́н і т. ін.) (див. передава́ти1).

Через.. кримінальників політичним в’язням вдавалося переказувати привіти своїм рідним (Хижняк, Тамара, 1959, 152); [Річард:] Синьйорі Кароліні перекажіть, як зайде річ про мене, привіт мій вдячний і глибоку шану (Л. Укр., III, 1952, 121); Як побачите його, перекажіть од мене сердечне привітання йому (Коцюб., III, 1956, 278).

2. Оповідати, передавати своїми словами почуте або прочитане. Отак переказували люди те, що чули, а.. на свої очі ніхто не бачив… (Мирний, II, 1954, 137); Коли Дорошук розумів прочитане, він охоче.. переказував, коли ж нічого не взяв у тямки, не признавався (Донч., II, 1956, 81); Діденко з кишені вийняв листа. — Оцей абзац. — Листів, адресованих не мені, не читаю, — одмахнувсь рукою Галаган. — Перекажіть своїми словами (Головко, II, 1957, 481); // Усно передавати більш або менш вірогідні розповіді про минуле, народні перекази, легенди і т. ін. Щоб хоч трохи скоротати час, вони то казки казали, то різні пригоди з життя пригадували, то про давні бої переказували (Мирний, II, 1954, 118); // Перекладати з однієї мови на іншу. До міністра почали підходити ті, що були з комісаром. Вони тисли міністрові руку, говорили привітальні слова й відходили, доки товмач переказував міністрові зміст їхніх промов (Ю. Янов., II, 1958, 110); Тлумач переказав чужинцеві, що ні тюрки, ні китайці не видадуть його нікому (Досв., Гюлле, 1961, 45); // тільки 3 ос. мн., у знач. вставн. сл. Як кажуть, як розповідають. Прізвище "Гопченко" — не родове, родове прізвище було, переказують, "Петренко" (Ю. Янов., II, 1954, 154).

3. Розповідати про що-небудь побачене, пережите або якісь новини; ділитися з ким-небудь своїми думками, почуттями. Молодиця переказувала усе, що чула, бачила, думала й гадала (Вовчок, І, 1955, 367); Вася спокійно переказує всі пригоди, що трапились з ним у дорозі (Трубл., Мандр., 1938, 34); Ми відразу поїхали до Дніпра, і там я переказав їм усе, що зі мною трапилось на кінофабриці (Сміл., Сашко, 1957, 65); * Образно. Дарка не бачить Орисьчиного лиця, але воно не переказало б їй краще мук, які терпить її серце, ніж це роблять її долоні (Вільде, Б’є восьма, 1945, 35); // перев. з запереч. не, ні. Передавати словами. Павлусь і Лелія.. придивлялись до крамниць, там-бо у вікнах було виставлено багато всякого дива.. Всього ані списати, ні переказати, що там було! (Л. Укр., III, 1952, 490); — Гавриш пішов із села ще вдосвіта, а на другий день за Татарськими шпилями заскрекотав кулемет: що тоді робилося в Долині, переказать не можна! (Кос., Новели, 1962, 34); // Розповідати про все або більшу частину побаченого, пережитого, про якісь новини і т. ін. — Якби все, як воно було, розказати — за рік би не переказав… (Мирний, III, 1954, 165).

4. Розповідати що-небудь ще раз; повторювати ті самі слова. — Що ти сказав? — Тепер не Петрівка, щоб по двічі переказувати, — жартував Василь… (Мирний, IV, 1955, 149).

5. Розповідати все або багато чого-небудь.

6. Пересилати гроші поштою, телеграфом, через банк. Землю в Східній Європі розібрали селяни. Фабриканти, хто ще міг, гарячково переказували капітали за кордон (Рибак, Час.., 1960, 327); Вже за сорок молодиці, а вона — як дівчисько. Вередує. Вибрикує. Гроші їй переказав у Ташкент — назад повернула (Мур., Бук. повість, 1959, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 189.

вгору