ПЕРЕЙМЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перейменува́ти. Комерційний інститут, перейменований в інститут народного господарства, я покинув (Довж., І, 1958, 18); В 1926 році за проханням трудящих Катеринослав був перейменований у Дніпропетровськ (Наука.., 6, 1963, 20); // переймено́вано, безос. присудк. сл. За рішенням херсонських властей і за бажанням самих тавричан загін незабаром було перейменовано в Перший Таврійський революційний полк (Гончар, II, 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 188.