ПЕРЕЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЗРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Ставати надто зрілим, спілим. Щоб уникнути напруження робіт у період збирання врожаю і щоб сировина не перезрівала, садити тютюн треба протягом 25-30 днів залежно від початку теплого періоду весною і холодного — восени (Хлібороб Укр., 12, 1965, 16); // перен. Ставати старішим, ніж це треба для якогось становища, стану (про людей). [Макар:] Ти вже дозрів. Тебе треба раз добре потрусити, і впадеш. [Павло:] А ти вже так перезрів, дмухнути на тебе, і розсиплешся (Корн., II, 1955, 143); // перен. Досягати вищого ступеня розвитку, після якого відбувається розклад або перехід в інший стан. Гігантський прогрес техніки взагалі, шляхів сполучення особливо, колосальний ріст капіталу і банків зробили те, що капіталізм дозрів і перезрів (Ленін, 39, 1973, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 184.