ПЕРЕДУВА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., перех. Переносити, переміщати рухом повітря. Вітер передував пісок.
ПЕРЕДУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., кому, чому. Мати місце, бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось. Останній екзамен він складав вісімнадцятого серпня і складав його без охоти і того душевного напруження, яке завжди передувало тим екзаменам, що їх він тримав раніше (Тют., Вир, 1964, 57); Звітно-виборні збори і партійні конференції, що передували з’їздові, показали високу організованість і активність комуністів (Матер. XXII з. КПУ, 1961, 71); Не можна, звичайно, ні для IX ст., ні навіть для часу, що передував йому, уявляти східне слов’янство як щось цілком монолітне в побутовому або в мовному відношенні (Пит. походж. укр. мови, 1956, 109); // Бути, міститися, йти і т. ін. попереду чого-небудь. Виданню вибраних праць О. І. Білецького передує стаття академіка М. К. Гудзія, присвячена видатному вченому (Рад. літ-во, 2, 1963, 153); // Випереджувати появу кого-, чого-небудь. Климові передувала репутація хлопчика виняткових здібностей (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 177.