ПЕРЕДРА́ЖНЮВАЧ, а, ч., рідко. Той, хто передражнює когось; // заст. Імітатор. Він мусив бути танцюристом, акробатом, жонглером, передражнювачем, блискучим майстром перевтілення (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 175.