ПЕРЕДОЩИ́ТИ, и́ть, док., безос. Пройти, минутися (про дощ, сиру погоду). Хоч мутніло небо, полільниці пішли на плантацію. Не прорвали й рядка, линув дощ, плантація взялася калюжами. З досадою верталися додому.. Поки дійшли до села, знов передощило (Горд., II, 1959, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 174.