ПЕРЕДОСТА́ННІЙ, я, є. Який передує останньому. Дуже прохаю Вас, щоб Ви сказали.. про моє бажання читати останню або передостанню коректу (Коцюб., III, 1956, 383); Вже за три станції до міста він не відходив від вікна. Ось поїзд минає передостанню станцію (Багмут, Щасл. день.., 1951, 118); Присутні одностайно прийняли нові підвищені зобов’язання на передостанній рік семирічки (Веч. Київ, 6.ІІ 1964, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 173.