ПЕРЕДОБІ́ДОК, дку, ч., діал.

1. Закуска перед обідом. Лихий передобідок і найліпший обід попсує (Номис, 1864, № 11961).

2. Передобіддя. Машина трапилась [Федорові] десь аж в передобідок. Засідання бюро вже добігало свого кінця, так що його справу навіть хотіли перенести на інший день (Мушк., Серце.., 1962, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 172.