ПЕРЕДНІ́ВОК, ПЕРЕДНО́ВОК, вку, ч., діал. Час перед новим урожаєм (звичайно голодний). Діти єсть, а годувати їх нічим, бо звичайно у переднівок рідко хто має свій хліб, а у того чоловіка й скибочки не було (Коцюб., І, 1955, 52); Мама прогодувати його не могли, бо у них і своїх дітей було досить, а передновок випав тяжкий (Фр., II, 1950, 87); Чи ж багато вбогій дівчині треба? Знайти собі вірного дружину, мати своє поле, свій клаптик городу, не пухнути з голоду на переднівку (Стельмах, II, 1962, 415); По селах шкірив голодні зубища передновок — ця страшна пора, коли торішній хліб мали тільки багаті, а нового треба було чекати бідноті (Козл., Ю. Крук, 1957, 523).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 170.