ПЕРЕДИХА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПЕРЕДИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕДИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Робити глибокий вдих і видих при утрудненому диханні. Він одною рукою стер з виду воду і, роззявляючи рота, передихав (Мирний, І, 1954, 249); Я повертаюся спиною до Вольфа, кидаю поглядом по натовпу і важко передихаю (Кол., На фронті.., 1959, 157); — Наші ліві депутати, — долітають до мене слова читальника, — тримають, — тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: — ся (Вас., І, 1959, 360); Чохов поклав лейтенанта на м’які купини і, розпроставши замлілу спину, кілька разів глибоко, з відсапом, передихнув (Тют., Вир, 1964, 322).

2. Робити коротку перерву для відпочинку під час роботи, заняття і т. ін. Оповісник лиш мить передихав, барабанячи в якийсь гучний хрипливий прилад, і знову розпочинав усю довгу фразу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 183); Раптом жрець зупинявся.., якийсь час передихував, дивився в темряву, що стелилась за Перуном (Скл., Святослав, 1959, 223); [Микита:] Аж отут передихнем по-людськи, двоє суток їхали поспішаючи (Кроп., V, 1959, 506); Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Смолич, І,1958, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 169.