ПЕРЕДВІ́К, у і заст. а, ч., книжн. Давні, незапам’ятні часи. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона,.. так з передвіка було і так воно буде довіку (Л. Укр., І, 1951, 189); // у знач. присл. з передвікі́в. Здавна; ніко́ли. Звідки ж тут у дідька млин може си взєти [взятися]? Тут же його з передвіків не було (Хотк., II, 1966, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 165.