ПЕРЕДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕДАВИ́ТИ, авлю́, а́виш; мн. переда́влять; док., перех.

1. Давити, роздавлювати все, багато чого-небудь або всіх, багатьох.

2. розм. Душити всіх або багатьох. — Багач як вовк. Той, коли забереться в отару, — йому одної вівці мало — він передавить десятки (Гжицький, Опришки, 1962, 124); // перен. Позбавляти життя (про хворобу). — Доки так сидітимем? Поки різачка всіх не перекачає? — Та ще пропасниця… Скільки вже братчиків передавила! (Добр., Очак. розмир, 1965, 123).

3. розм. Дуже сильно стискуючи в якомусь місці, умертвляти кого-небудь. — Коли що, він і руками передавить Січкаря, в якого тепер більше жиру, аніж сили (Стельмах, II, 1962, 37).

Переда́влювати (передави́ти) го́рло — стискаючи горло, утруднювати дихання. Запахи парфумів дихнули на Орисю, передавили горло (Тют., Вир, 1964, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 163.