ПЕРЕДАВА́Ч, а́, ч.

1. Той, хто (те, що) передає що-небудь. [Річард:] Всяк його [слово] сам зможе взять тепера, а передавачів не треба нам (Л. Укр., III, 1952, 37); Мелодія в "Енеїді", як завжди у Лисенка, має першорядне значення. Вона — основний носій змісту і чутливий передавач найтонших емоційних.. відтінків (Мист., 6, 1964, 26).

2. Апарат, за допомогою якого передаються на відстань сигнали, повідомлення, зображення і т. ін. Зовні радіотелефон нічим не відрізняється від звичайного настільного телефонного апарата. Тільки в його корпус вмонтовано передавач і приймач (Наука.., 8, 1961, 46); — З деяких важливих причин ми утримуємось зараз від систематичної роботи на передавачу [передавачі]… (Ю. Янов., І, 1954, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 163.