ПЕРЕГРІ́ТИЙ, а. Дієпр. пас. мин. ч. до перегрі́ти. * Образно. — Зараз, псяюхо, дізнаєшся! Зараз! — аж шкварчить чийсь злобою перегрітий голос (Стельмах, І, 1962, 499); // у знач. прикм. Пах перегрітого заліза вдарив мені в лице (Смолич, День.., 1950, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 157.