ПЕРЕГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. перегрі́б, гребла́, ло́; док., перех. Згрібати все або багато чого-небудь. Стась з Кіндратом перегребли ввесь сніг кругом санок і не знайшли тих скриньок (Н.-Лев., II, 1956, 70); // Згрібаючи, переміщати з місця на місце. Маленькою лопатою вона машинально перегрібала дрібне вугілля в ящику (Собко, Нам спокій.., 1959, 415).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 157.