ПЕРЕГРИЗА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕГРИ́ЗТИСЯ, зу́ся, зе́шся; мин. ч. перегри́зся, лася, лося; док.

1. перев. док. Гризти, кусати одне одного (про тварин). Від моря долітали дикі звуки, ніби там перегризлася зграя здичавілих собак (Збан., Мор. чайка, 1959, 159).

2. перен., розм. Сваритися, сперечатися один з одним, між собою. Пересваряться всі [черниці], перегризуться, вогнем дишуть одна на одну (Коцюб., II, 1955, 111); Вони зійшлися, небораки, В ім’я найвищої мети, Щоб всім єдиним фронтом йти, І перегризлись, як собаки, Пересварились, як коти (Олесь, Вибр., 1958, 310).

3. тільки недок. Пас. до перегриза́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 156.