ПЕРЕ́ГНУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перегну́ти. В боковій кишені піджака намацав [Береза] десять карбованців, двічі перегнутих (Томч., Готель.., 1960, 267); У воротях показався сухий, перегнутий утроє панок (Мирний, І, 1949, 252); // пере́гну́то, безос. присудк. сл. Так усе [металові конструкції] переплетено, перегнуто, погнуто (Вишня, І, 1956, 337).

2. у знач. прикм. Який перегнувся. Брати зупинилися біля одного перегнутого шевця, який сидів на довбаному стільчику (Стельмах, II, 1962, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 152.