ПЕРЕВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переви́ти. На труні червоноармійця стояв кулемет. Він був перевитий червоними стрічками (Донч., VI, 1957, 99); А що ті зачіси на голові [у француженки], то й не списати пером які: .. і звиті і перевиті (Вовчок, І, 1955, 374); * Образно. Хороше обличчя, люб’язна розмова, перевита жартами, хист до танців — .. все слугувало йому на користь (Мирний, III, 1954, 190); // переви́то, безос. присудк. сл. Може, й справді не поллється кров? Непотрібними стануть одразу ні колючі оці дроти, якими перевито все поле, ні закладені в землю фугаси (Гончар, II, 1959, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 140.