ПЕРЕВАНТА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Переміщати вантаж з одного місця на інше; вантажити з одного транспортного засобу на інший. Обслуга виплигнула з машини і зразу почала перевантажувати на літак пакети й мішки (Смолич, Ми разом.., 1950, 148); В Хмельницькому аеропорту газети і журнали перевантажують на легкомоторні літаки і в той же день їх одержують сільські читачі (Рад. Укр., 28.VІІ 1967, 2).

2. Навантажувати надмірно, більше, ніж треба. Учитель повинен попередити учнів про необхідність поступового врізування фрезою в заготовку, бо інакше можна перевантажити фрезу і поламати її (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 61); // перен. Обтяжувать надмірною роботою. Ступакова зрозуміла, що Клаві не треба співчувати, її не треба умовляти, щоб не перевантажувала себе, бо дівчина образиться (Ткач, Плем’я.., 1961, 56); // перен. Забезпечувати надмірною кількістю чого-небудь, робити надто громіздким, вводячи надмір чогось. [Корній] Чуковський не перевантажує свій текст [нарисів] українізмами, він тактовно вводить іноді кілька слів, інколи коротку репліку, подекуди відтворює особливості української вимови (Рад. літ-во, 5, 1962, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 135.