ПЕРЕВА́ЛЬЦЯ, присл., рідко Те саме, що перева́льцем. На ходу привітавшись з Вірою Андріївною, перевальця ішов [голова колгоспу] до воза (Мушк., Чорний хліб, 1960, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 134.