ПЕРЕБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм.

1. перех. і неперех. Передаючи чиї-небудь слова або розповідаючи про щось, перекручувати. Польські пани.. всіляко перебріхували всі найважливіші події, що відбувалися в СРСР (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 74); [Шервуд:] Я розкажу вам все.. Я хотів би, щоб після моєї смерті люди знали правду про мене. Мої рідні не зрозуміють. Газети перебрешуть. А ви скажете тоді так, як було… (Лев., Драми.., 1967, 489); // Писати, спотворюючи орфографію або помиляючись. Розпишись на квитанції Косич, а не Косач, хай вже буде так, як вони перебрехали, а то ще причепляться! (Л. Укр., V, 1956, 210); // перен. Припускатися помилки під час виконання команди, вказівки і т. ін. або гри на якому-небудь інструменті. Він інженер, реальний. Диригент гігантського багатотисячного оркестру, де добра половина сурмачів ще перебріхують ноти по молодості літ (Довж., III, 1960, 412); — Це ж перший бій для багатьох моїх орлів.., уважно дивись, щоб наводчики, заметушившись, не перебріхували (Гончар, III, 1959, 39).

2. перев. док., неперех Брехати дуже багато, надмірно. Ми розказуємо про Левка та про Ївгу, а меж них [справника з головою] не мішаємося, щоб часом чого через верх не перебрехати (Кв.-Осн., II, 1956, 269); — Одні.. перебрешуть, а інші недобрешуть, то лучче від тебе почути, ти ж, Левку, не збрешеш, — посміхається Христина (Стельмах, І, 1962, 54).

3. тільки док., перех. Перевершити кого-небудь у брехні. Брехню, як бачте, добре чеше Мій Севастян, А інший неборак із городян І Севастяна перебреше (Гл., Вибр., 1957, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 130.