ПЕНЯКУВА́ТИЙ, а, е, діал. Упертий, норовистий. І не бачила такої пенякуватої дівчини — щоб по її було (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 117.