ПЕНЬЮА́Р, а, ч. Домашнє жіноче вбрання з легкої тканини. Коли я прийшла другого дня, Алла Михайлівна лежала ще.. на кушетці, одягнена в довгий сіро-блакитний пеньюар (Л. Укр., III, 1952, 618); В прозорому шовковому пеньюарі ввійшла Любов Прохорівна (Ле, Міжгір’я, 1953, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 118.