ПЕ́НСІЯ, ї, ж. Грошове забезпечення, що видається громадянам, звичайно щомісячно, у встановлених законом випадках (в разі старості, інвалідності і т. ін.), а також гроші, одержувані в рахунок такого забезпечення. Якщо право на одержання пенсії залежить від трудового стажу, то її розмір — від заробітку колгоспника (Хлібороб Укр., 12, 1964, 34); ІІані Бажаєва.. живе на пенсію, ощадна, запопадлива, клопотлива (Л. Укр., III, 1952, 718); Минулого року Зуб одержав пенсію, але роботи своєї не кинув (Собко, Справа.., 1959, 10).

Іти́ (вихо́дити) на пе́нсію — ставати пенсіонером. У минулому цей краєзнавець — викладач однієї з шкіл, тепер він вийшов на пенсію (Наука.., 9, 1964, 57).

Персона́льна пе́нсія див. персона́льний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 116.