ПЕКЕ́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пеке́льний. Нехай кругом розумний лад та втіха, — Не здужа їх мій мозок осягти: Бо скільки скрізь пекельницького лиха; Не згірш як звір братів гризуть брати (Граб., І, 1959, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 111.