ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, а, е, міф.

1. Прикм. до пе́кло 1. Кажуть, весь поміст у пеклі 3 добрих замірів зложився! Для пекельного помосту І Бертольдо потрудився (Л. Укр., І, 1951, 379); // Який уявно спостерігається в пеклі. Тема пекла була дуже популярною і в старовинному образотворчому мистецтві. Картина страшного суду і пекельних мук знаходилася в кожній церкві (Рад. літ-во, 3, 1962, 74).

2. перен. Важкий, жахливий, нестерпний; такий, як у пеклі. З того часу розпочалося для бідних сиротят пекельне життя. Негідна мачуха, занедбавши їх до крайності, обернула їх у послугачів (Коб., II, 1956, 320); — Прямо не всиджу тут: душно, пече… Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці, — мовила Пріська (Л. Янов., І, 1959, 154); // Надзвичайний за ступенем прояву; дуже великий. На степу пекельна спека; З неба жаре [сонце], як огнем… (Щог., Поезії, 1958, 252).

3. перен. Злий, підступний. [Овлур:] Нам треба конче Спасти князя, пекельний замір їх Перевернуть (Фр., IX, 1959, 288); — Чия ж це пекельна душа позаздрила на мій скарб єдиний? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 70); // розм. Уживається як лайливе слово. Це [гоління ] був гарний іспит для нервів: наче з тебе живого луплять шкуру!.. З очей лилися сльози, кров струмила по щоках, Анрі-Жак чортихався й погукував: — Що ти робиш, пекельний майстре? Опам’ятайся, цирульнику! (Ю. Янов., II, 1954, 49).

∆ Пеке́льна маши́на, заст. — снаряд з автоматичним підривником, який регулюється годинниковим механізмом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 110.