ПЕДАНТИ́ЗМ, у, ч.

1. Надмірний формалізм, дріб’язковість у чому-небудь. В роботі він пунктуальний до педантизму (Літ. газ., 14.І 1958, 3).

2. Формалістика в науці, відірване від життя буквоїдство. Часи, в котрих переважає командуюча критика і командуюча граматика, се, звичайно, часи вузького педантизму, схоластики, упадку творчості і упадку доброго стилю в мові (Фр., XVI, 1955, 246); — Вплив клімату й оточення! — з удаваним педантизмом бовкнув Бронек (Л. Укр., III, 1952, 675).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 108.