ПА́ШПОРТ, а, ч., заст. Паспорт (у 1 знач.). Квасюк забрав у неї пашпорт і одвів її в кухню до своєї жінки (Гр., II, 1963, 262); — Хіба забув, скільки.. там всяких жевжиків.., вже вони й "антифашисти", вже вони й "підданці" інших держав — пашпорти в них заздалегідь заготовлені… Думаєш, для чого то? (Гончар, III, 1959, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 104.