ПАХУ́ЧО. Присл. до паху́чий; // у знач. присудк. сл. Було свіжо, пахучо й тепло… (Вовчок, І, 1955, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 102.