ПА́ХКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до па́хкати. Він сів, устромив люльку до рота і пахкнув величезним клубом диму (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 100.