ПА́ФОСНИЙ, а, е. Пройнятий пафосом. Його пафосний монолог був зустрітий загальною мовчанкою (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 401); Незалежно від того, якою була загальна тональність її [Л. Українки] твору (епічна, пафосна, трагедійна..), потужний струмінь лірики, що відображав гарячі чуття письменниці.., сповнює живим трепетанням усі її твори (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 571).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 100.