ПАТРОНА́Т, у, ч.

1. У стародавньому Римі — влада, становище патрона (див. патро́н¹1), його заступництво.

2. Взагалі заступництво з чийогось боку.

3. Виховання в родинах радянських громадян дітей-сиріт, здійснюване на кошти державних органів і під їхнім контролем. Патронат — одна з форм громадської допомоги в справі охорони дитинства (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 59); // перен. розм. Державний заклад для утримування сиріт. — Що ж вам про неї розповісти? — мулився голова.. — Батько загинув на фронті, виросла в патронаті (Гончар, І, 1954, 495).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 97.