ПАТОГЕНЕТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до патогене́з і патогене́зис. Організм володіє такими функціями, такими динамічними реакціями, які приводять до норми його рівновагу, порушену патогенетичними факторами (Мед. ж., XXIII, 1, 1953, 18).

2. Заснований на патогенезі (у 2 знач.). Лікування може бути патогенетичним. Таке лікування не усуває причину захворювання, але сприяє відновленню порушених процесів в організмі (Заг. догляд за хворими, 1957, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 94.